Вперше в історії! Залужний повідомив особисто – всього за 10 хвилин: ЗСУ вдалось немислиме. Переможемо!

Президент США Джо Байден регулярно спілкується з президентом Володимиром Зеленським, а голова Об’єднаного комітету начальників штабів Марк Міллі говорить із головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним “майже щодня”.

Повідомляє korupciya.com

Про це на брифінгу повідомив координатор Ради національної безпеки США із стратегічних комунікацій Джон Кірбі.

На запитання про те, чи справді Байден спілкується із Зеленським “три-чотири рази на тиждень”, як сказав сам американський лідер, Кірбі відповів, що той “регулярно розмовляє” з президентом України.

“Він розмовляє з президентом Зеленським дуже рутинно, регулярно. І я додав би, що не тільки президент, Міністерство оборони, Державний департамент, держсекретар і міністр оборони розмовляють зі своїми колегами, знову ж таки, на регулярній основі”, — заявив Кірбі.

Він зазначив, що Міллі на зв’язку зі своїм українським колегою генералом Залужним також регулярно.

“Я навіть сказав би майже щодня — дуже багато розмов з українцями на нижчих рівнях як у Міністерстві оборони, так і в Державному департаменті”, — заявив представник Білого дому.

Зазначимо, що Головнокомандувач збройних сил України Валерій Залужний у себе в телеграм каналі ділиться історіями героїв. Людей, які саме зараз боронять нашу державу від російських окупантів. Останню з таких історій передаємо в оригіналі:

«Мої бійці для мене вже переможці», – командир 93-тя ОМБр Холодний Яр Руслан Шевчук про своїх «холодноярців» говорить з гордістю. Бійці стоять на рубежах і добряче, каже комбриг, «перемелюють ворога і ламають йому зуби».

– Можу навести безліч прикладів їхнього героїзму, – говорить Руслан Шевчук. – Коли одна рота дві доби поспіль веде бій з переважаючими силами противника, ми проводимо ротацію, наступна рота так само важко б’ється, але не відходить. Коли на мотопіхотні підрозділи виходять танкові колони, а вони все одно ведуть бій. Коли взвод не утримує позицію, ми розуміємо, що йому треба відходити, а командир взводу приймає рішення залишитися, віддає свої документи і телефон, відправляє свій особовий склад і сам прикриває їхній відхід попри поранення. Це героїчні вчинки! І вони бувають щодня.

Характер дій російських військ, наголошує комбриг, зараз суттєво змінився. Якщо на початку повномасштабного вторгнення характерними були глибокі танкові прориви, то зараз ворог використовує тактику «ударного кулака»: спочатку йде бронетехніка – не менше роти танків, далі піхота.

– Тобто пробили на невелику глибину, розширили плацдарм, закріпилися і тільки потім намагаються нарощувати темп. Ворог зараз більш обережний, бо вже встиг відчути нашу протидію, – пояснює командир. – Наша піхота в ближньому бою не беззбройна навіть проти танків противника. Зокрема, завдяки новітнім зразкам протитанкового озброєння ближньої дії, яке ми отримали від наших союзників – Javelin, NLAW.

Воювати є чим. Був випадок, наприклад, коли на одну роту вийшло 6 танків. За 10 хвилин бою три танки було знищено, решта відступили. Я думаю, що коли 50% сили противника, що наступає, знищено, то у противника зникає бажання продовжувати наступ. Також досить непогано зарекомендували себе наші протитанкові комплекси – «Стугна», «Корсар».

Командир бригади переконаний, що нинішню війну не можна порівнювати з жодною попередньою.

– Так ще ніхто у світі не воював. Це війна артилерії і бронетехніки, вони застосовуються дуже потужно. Звичайному піхотинцю в таких умовах виживати дуже тяжко. Вогонь артилерії й танків сьогодні коригується за допомогою безпілотної авіації. Розвідка місцевості відбувається динамічніше. Хто швидше отримує інформацію, той швидше приймає рішення і, відповідно, підвищує ефективність техніки, заощаджує боєприпаси та зберігає особовий склад. Має бути постійний розвиток озброєння як для знищення противника, так і для захисту. Увесь час потрібно вчитися. Так, непросто. Але ми на своїй землі, ми ні до кого в гості не приходили, «руський мір» не кликали, – говорить командир.

Формат ведення бойових дій, безперечно, увійде до підручників з військової науки, упевнений комбриг.

– Те, що «пише книжка», те, чому навчають у військових інститутах та академіях, суттєво відрізняється від того, що зараз відбувається. Є багато тактичних прикладів військових хитрощів, які доводиться застосовувати, але про це зараз зарано розповідати. Про це можна буде розмовляти після закінчення війни. Це все зафіксовано в бойових наказах та розпорядженнях, в журналах ведення бойових дій. Це свого роду історичні документи, – підсумовує Руслан Шевчук.